“Україна завжди мала натхнення бути вільною. Але, оточена з усіх боків Московією, країнами, підвладними великому правителю [султану], та Польщею, вона змушена була обирати собі протектора, а в подальшому й володаря, з однієї з цих трьох держав. Вона піддалася спочатку під протекцію Польщі, яка вважала її занадто за підневільну собі, тоді вона звернулася до московита, який обернув її у таке рабство, до якого лише був здатний. Спочатку українці (Ukrainiens) мали привілей обирати поміж собою князя під іменем генерала. Але дуже скоро вони були позбавлені цього права, і їхній генерал почав призначатися московським двором”.
Voltaire (1694–1778). Histoire de Charles XII, roi de Suède, par M. de V***. Tome premier [-second] 1731. С. 302
_____________
З «Історії Російської імперії за Петра Великого» Вольтера, 1785. (Voltaire. Oeuvres completes. 1785)
Р. 185. — “Але, якщо селян України могли вільно вішати селяни Остроготії, яких забрали до війська і які вірили, що мають право зайти так далеко, грабувати цю землю, відбираючи їжу у жінок і дітей, то чи повинні були благословляти таку справедливість сповідники та капелани цих українців?”
_______________________________________________________
“Всесвітня історія”. 1780. Histoire universelle depuis le commencement du monde jusqu’à présent. 1780.
С. 252. — “Путивль, Чернігів, Стародуб і Новгород [Сіверський] повстали… Вся Україна взялася за зброю. Депутати від цієї провінції прибули до Путивля, щоб засвідчити свою повагу до цього Дмитрія, котрого тут не було. Їх запевнили, що той ще тут не з’являвся, але його почали чекати. Путивль став місцем зустрічі бунтівників. Істома Пашков та Іван Ісайович Болотников стали на чолі козаків і українців. Це військо просунулося на 50 верст до Москви. Шуйський надіслав полки, щоб його зупинити, але вони були розбиті й залишили українцям вільну дорогу аж до столиці”.
____________________
Р. 422. — “В 1722 р. Скоропадський помер. Петро І скасував гетьманство. Цей правитель користався будь-якою слушною нагодою, щоб обмежити, чи скоріше знищити, ті привілеї, які належали козакам. Імператриця Єлизавета відновила гетьманство, поставивши на його чолі Кирила Григоровича Розумовського, українця за походженням”
Р. 382. — Від часу походу Сигізмунда не тільки козаків українців але й поляків, які зробили свій внесок у перемогу, також почали називати козаками. Поляки розуміли під цією назвою вільних людей, котрі несли військову службу добровільно, не отримуючи платні, й завжди були готові пожертвувати своїм життям заради загального блага.
С. 452. — “Козаки [Донські] навіть найвидатніші, не знали ні наук, ні мистецтв, ні принципів торгівлі. Всі ці справи стали обов’язком працьовитих українців, котрі жили поміж них і які займалися цим частково через непоганий прибуток, а частково через повинності, що були на них покладені. Донські козаки купували в них оковиту, виробництво якої їм було заборонене”.
____________________
Жан-Бенуа Шерер (Йоганн-Бенедікт, фр. Jean-Benoît Scherer; * 1 вересня 1741, Страсбург — 1824) — німецький і французький історик, географ, економіст. Належав до масонської ложі вільних мулярів, мав приятельські стосунки з Каліостро.
Anecdotes intéressantes et secrètes de la cour de Russie
Schérer Jean-Benoît. Histoire raisonnée du commerce de la Russie. T. I. 1788.
С. 176. — “Нещасні українці потрапили тепер під найтяжче ярмо й присилувані до кріпацтва. Врешті-решт, в них було забрано кілька років тому останню вольність, яка ще залишалася, й річний подушний податок був підвищений до рівня селян Великоросії”.
Jean-Benoît Schérer. Anecdotes intéressantes et secrètes de la cour de Russie. T. III. 1792.
С. 123. — “Карл ХІІ залишив Саксонію й на чолі новоствореної та переоснащеної повністю армії, перетнувши Сілезію, пішов на Польщу та Україну. Цей марш викликав велике занепокоєння у царя, який дав наказ палити поселення й усе, що могло б бути використаним для провізії противником, щоб перетворити на пустелю ті місця, через які той мав проходити. Виконання цього жахливого наказу спричинило поміж поляків і українців найнестерпніше горе”.
Jean-Benoît Schérer. Anecdotes intéressantes et secrètes de la cour de Russie. T. IV. 1792.
С. 233. — “Фельдмаршал Мініх, скориставшись цими заворушеннями серед калмиків та українців, котрі бентежили Бірона, вимагав від нього так наполегливо, як ніколи, призначити його гетьманом козаків. Регент ухилявся й вичікував”.
Jean-Benoît Schérer. Anecdotes intéressantes et secrètes de la cour de Russie. T. V. 1792.
С. 54. — “Всі ці гусарські полки отримали повністю нову організацію, яка є менш дорогою, й були перетворені на регулярні військові частини. Також і для українців (les Ukrainiens), які утримували раніше певне число козаків”.
Jean-Benoît Schérer. Anecdotes intéressantes et secrètes de la cour de Russie. T. VI. 1792.
С. 94. — “Граф Кирило Розумовський в той час, коли його брат став фельдмаршалом і відігравав одну з найважливіших ролей в Росії, прибув з глибин України, своєї батьківщини, до Санкт-Петербурга з триструнною гітарою, поширеною серед українців”.
